Про Мойсея та його змія

Григорій Міхнов-Вайтенко

Біблійна розповідь «Про мідного змія» — лише незначний епізод сорокалітніх мандрів єврейського народу. Проте, якщо уважно перечитувати книгу Чисел, стає зрозуміло, що цей сюжет суперечить логіці біблійної оповіді.

Пригадаймо його зміст:

«6. І послав Господь на той народ зміїв сарафів, і вони кусали народ. І померло багато народу з Ізраїля. І прийшов народ до Мойсея та й сказав: Згрішили ми, бо говорили проти Господа та проти тебе. Молися до Господа, і нехай Він забере від нас цих зміїв. І молився Мойсей за народ. І сказав Господь до Мойсея: Зроби собі сарафа, і вистав його на жердині. І станеться, кожен покусаний, як погляне на нього, то буде жити. І зробив Мойсей мідяного змія, і виставив його на жердині. І сталося, якщо змій покусав кого, то той дивився на мідяного змія і жив!» (Числа 21:6–9).

Отже, Бог звелів Мойсеєві зробити мідного змія. Тобто, по суті, якогось ідола, що мав захистити вибраний народ. Тут явно порушено логіку біблійної оповіді. Адже заповіді вже отримано, ба більше, уже була нагода переконатися, що порушення заповідей веде до смерті порушника, і раптом Мойсеєві прямо вказано на потребу цю заповідь порушити. У чому причина?

Наважуся припустити, що причина не лише в нашому нерозумінні, а й у нерозумінні тих, хто за правління царя Йосії (близько 620 р. до н. е.) записував і виправляв біблійний текст. Від часу, коли цар Єзекія знищив Нехуштан (так прозвали Мойсеєвого Мідного змія), минуло вже понад 50 років (див. 2 Цар. 18:4), тож перед очима редактора Священного Тексту не було того першообразу, до якого цей текст стосується.

У результаті маємо приклад украй дивної ситуації, за якої Мойсей порушує заповідь, а потім понад 600 років «предмет» порушення зберігають священники і він слугує об’єктом поклоніння. Що ж це може бути за об’єкт?

На нашу думку, найпростішою відповіддю на це питання буде така: перед нами анаграма. Літера, що символізує слово. Яким має бути це слово? Припускаємо, що це слово Бог (Елохім – אלוהים) або Сущий (Ехйе-Ашер-Ехйе (‏אהיה אשר אהיה‏)

І те, і те слово івритом починається з літери «алеф», отже, зовні ця літера для неписьменної людини мала б радше нагадувати косий хрест? Але квадратне письмо починають уживати в івриті лише після вавилонського полону. Фінікійський алфавіт теж ще не відомий, а який відомий? Адже на горі Синай Мойсей отримав скрижалі з висіченим на них текстом (перші скрижалі), а на других уже й сам записав слова заповіту (див. Вих. 34:28).

Яким же алфавітом міг користуватися Мойсей? Найпростіше припустити, що він мав користуватися єгипетським письмом. Зрештою, саме там минули його юнацькі роки, там він сам навчався. Але в Єгипті вживають ієрогліфи. І для позначення невимовного «алеф» це аж ніяк не змія, а сокіл…

Так? Ні, не так.

Близько 1500 року до н. е. в Єгипті починає поширюватися так зване ієратичне письмо, покликане спростити запис текстів. Це ще не літери в повному значенні цього слова, але вже й не ієрогліфи. І ось який вигляд має «алеф» у такому варіанті:

Якщо ми погодимося з цією гіпотезою, увесь цей сюжет стає цілком логічним.

Зіткнувшись із грізним природним явищем (нападом змій), Мойсей робить анаграму-ікону-хоругву. Ім’я Боже захищає його народ. Ця хоругва зберігається впродовж довгого часу, але в міру того, як ієратичне письмо виходить з ужитку, її первісне значення поступово витісняється з народної свідомості, проте лишається туманний месіанський (спасительний) прообраз. Порівняйте: «І, як Мойсей підніс змія в пустині, так мусить піднесений бути й Син Людський, щоб кожен, хто вірує в Нього, мав вічне життя» (Ів. 3:14–15).

І наостанок хочеться відзначити дивовижний збіг самого образу Мідного змія на картині художника Бруні з тією літерою, ієратичним символом, який ми знаходимо в давніх документах. Збіг? Прозріння? Знання? Мабуть, це може стати темою окремого захопливого дослідження.

---

Уперше опубліковано: nestoriana.wordpress.com